Зміст Вступ основна частина



Сторінка1/4
Дата конвертації26.09.2019
Розмір1.26 Mb.
  1   2   3   4

Зміст



Вступ ………………………………………………………………… 3

Основна частина

1.Психолого-педагогічні умови естетичного виховання…………. 6

2. Шляхи здійснення естетичного виховання на уроках

математики.

2.1. Наочність як засіб естетичного виховання………………… 10

2.2. Краса математичних міркувань…………………………….. 18



Висновки…………………………………………………………….. 27

Список використаних джерел………………………………......... 29

ВСТУП

Відродження і розбудова національної системи освіти та виховання потребує формування освіченої творчої особистості, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відтворення культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних і світових зразків.

Відповідно, до закону України “Про освіту”, метою освіти всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

У системі естетичного виховання особлива роль належить початковій школі. Саме в перші роки систематичного навчання і виховання закладається фундамент всебічного, у тому числі й естетичного розвитку особистості. Від того, які естетичні смаки і потреби сформуються в дитини в початкових класах, як розвинеться її здатність до естетичних суджень і оцінок, багато в чому залежатимуть і дальший розвиток особистості, і можливості її удосконалення. Естетичне ставлення до дійсності тісно пов'язане з емоційною сферою, а все емоційно пережите, міцно фіксується і закріплюється в нашій свідомості. Через те помилки й недоліки в естетичному розвитку дитини, допущені в молодших класах, дуже важко виправляти потім. Крім того, учні початкових класів виявляють великий інтерес до всіх сфер естетичного, у них розвивається потреба в творчості.

Великого значення формуванню естетичних почуттів у досягненні успіхів у навчально-виховному процесі надавали К. Д. Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський. Зокрема В.О.Сухомлинський приділяв увагу значенню краси у природі, навчанні, побуті, спілкуванні.

На жаль, і сьогодні нерідко буває, що навчання в школі сухе, раціональне, слабо впливає на емоції дітей. А це негативно позначається і на ставленні дітей до навчання, і на якості засвоєння знань, і на перетворенні знань у переконання.

Апеляція в процесі навчання лише до розуму дитини розвиває її інтелектуально. Тим часом естетична вихованість поєднує в собі як інтелектуальний розвиток особи школяра, так і її внутрішню культуру, культуру почуттів. Тому кожний урок з будь-якого предмета повинен бути спрямований і на інтелектуальний розвиток учнів, і на виховання їхніх почуттів, естетичний розвиток. Дидактичні принципи наочності, доступності самі по собі спонукають учителя до того, щоб думати, шукати найбільш ефективні методи і прийоми проведення уроків з усіх навчальних предметів. Відомо: коли урок цікавий, він збуджує інтерес до навчального матеріалу, позитивні емоції, сприяє швидшому і глибшому засвоєнню матеріалу.

Створити естетичну атмосферу на уроці, яка б викликала у дітей такі емоції, спонукала до творчості, активного мислення, може кожний учителі». Головне, що сприяє цьому, — вміння розкрити учням красу людської думки, втіленої в положеннях, які вивчаються. Коли учневі вдається відшукати привабливе навіть у розв'язанні задач, тоді можна сказати з усією певністю, що він здатний цілком прийняти на себе і довести до кінця будь-яку розумову працю, якою б сухою і стомлюючою вона не була. Цьому великого значення надавали Савченко О.Я., Онищук О.О., Джола Д.М., Щербо А.Б.

Важливо пробудити у дітей естетичну насолоду від самого процесу навчання, сформувати у них такі поняття, як «поезія навчання», «поезія наукових пошуків», «радість пізнання» і т. д. Щоб захопити думки, волю і настрої учнів, учитель повинен добре знати свій предмет, любити його, «жити» ним, вміти «донести» свої знання до дітей, свою закоханість в науку. Цього не можна досягти «сухим» викладом матеріалу. Саме створення найбільш сприятливої естетичної атмосфери на уроці стане своєрідним фундаментом, емоційним, почуттєвим ґрунтом, на основі якого процес засвоєння учнями теоретичних і практичних знань буде найбільш ефективним і результативним.

Досліджуються проблеми естетичного виховання учнів — з урахуванням вікових та психологічних особливостей — у процесі засвоєння основ наук, у трудовій діяльності, під час спостережень природи і т. д.

В усіх цих дослідженнях, конкретних порадах і рекомендаціях, зроблених на основі узагальнення кращого досвіду, є велика потреба. Та чи не найгостріше відчуває цю потребу сучасна національна школа.

Актуальність досліджуваної проблеми та її стан на сучасному етапі спонукали вибір теми дослідження: “Естетичне виховання учнів початкових класів на уроках математики”.



Об'єкт дослідження – реалізація завдань естетичного виховання у процесі вивчення математики в початкових класах.

Предмет дослідження — шляхи забезпечення ефективності естетичного виховання при вивченні математики в початкових класах.

Мета дослідження — розробити методичні рекомендації щодо здійснення естетичного виховання при вивченні математики в початкових класах.

Джерелами дослідження були література з педагогіки, теорії та методики навчання математики, шкільні програми, підручники, методичні і наочні посібники, досвід роботи вчителів початкових класів з питань естетичного виховання учнів на уроках математики.



Основна частина

1. Психолого-педагогічні основи естетичного виховання

В усі часи в цивілізованих суспільствах приділялася увага естетичному вихованню. Твори живопису, музики, архітектури, кіно викликають певні емоційні реакції як у дорослих, так і в дітей залежно від їх естетичної вихованості.

Провідною, методологічною основою естетичного виховання є естетика — наука про прекрасне, її закони та категорії, взаємодія творчості та виконавчої майстерності пронизують усі аспекти естетичної вихованості. З цих категорій, якнайважливіших для виховання, постають естетичні ідеали, естетичні смаки, естетичні цінності.

Естетичні ідеали — вищі досягнення особистості в жанрі або виді мистецтва, які цінуються вище за усі інші. Естетичний ідеал митця (художника, композитора, артиста, письменника) — це найповніше розкриття його талановитості, можливо, ідеальної і недосяжної для інших митців. Стосовно школяра, то під естетичним ідеалом розуміють його уподобання в мистецтві, особисті кумири. У молоді популярними є рок-ансамблі, електронно-інструментальна музика, під яку доволі можна танцювати.

Е с т е т и ч н і с м а к и розглядають як переживання емоційного ставлення особистості до того чи іншого об'єкта. Розуміння смаків поширюється як естетична категорія на багато сфер — з повним правом можна сказати про смак до життя, смак до праці. Виховання естетичних смаків як того, що «подобається» або «не подобається», передує ідеалові, але в цілому естетичні ідеали і смаки об'єднуються в раціонально-емоційне сприймання прекрасного і відторгнення потворного (ці категорії — «хусн» — прекрасне і «кубх» — потворне — існували ще на арабському Сході в XIV —XVI ст.), хоч у сприйманні прекрасного і потворного є чимало суб'єктивного. Смаки сучасної молоді є настільки строкатими, що їх важко узагальнити — вони обіймають всю естетичну палітру мистецтва.

Е с т е т и ч н і ц і н н о с т і — морально-естетичні, а також образотворчі предмети живопису, архітектури, ікони, ювелірні вироби найвищого ґатунку, які є найдосконалішими зразками мистецтва. Усвідомлення молодою людиною такої загальнолюдської цінності і є її індивідуальною естетичною цінністю.

Е с т е т и ч н е в и х о в а н н я — це багаторічний ціленаправлений педагогічний процес, в результаті якого формується естетичне відношення дитини до навколишнього світу, трудової діяльності, природи, мистецтва; формується культура взаємовідношень з людьми. Але погано, якщо дитина стане тільки споживачем естетичних цінностей, створених іншими. Тому дуже важливо, щоб діти і самі стали творцями прекрасного — не тільки вміли бачити і розуміти його, але і творити, створювати красоту навколо себе.

Сам процес формування в учнів естетичних понять, засвоєння необхідних естетичних знань уже становить доцільну діяльність. Таким чином, уміння і навички естетичної діяльності формуються на основі певних естетичних знань, у процесі оволодіння ними. Сформовані естетичні уміння і навички, які згодом переростають у звички, є реалізацією естетичних знань.

Набуття естетичних знань, формування умінь і навичок естетичної діяльності — це нероздільні і взаємозалежні елементи виховного процесу, які й зумовлюють рівень естетичної вихованості.

В зв'язку з цим слід відзначити, що педагогічна наука виявляє великий інтерес до розробки об'єктивних, чітких критеріїв оцінки вихованості особи, відсутність яких часто є причиною існуючого суб'єктивізму в оцінці педагогічних явищ. Щодо естетичного виховання, то можна, наприклад, взяти за основу такі критерії вихованої особи:

1) достатня, відповідно віковим особливостям, широчінь естетичних потреб (тобто учень повинен уміти виявляти своє естетичне ставлення до можливо більшої кількості явиш, різних за своїм характером);

2) якість естетичних потреб, що відповідає рівню естетичного смаку та ідеалу, включаючи уміння сприймати, освоювати та аналізувати естетичний об'єкт;

3) рівень естетичної діяльності — виконавської і самодіяльно-творчої.

Звичайно, естетична вихованість не може обмежуватися сформованістю знань, умінь і навичок естетичної діяльності. Вона передбачає передусім естетичні смаки, потреби, інтереси. Але ж останні також неможливі без знань, умінь і навичок. Тому з багатьох елементів естетичного виховання як педагогічного процесу ми зосередили в даному разі увагу лише на формуванні у школярів певного рівня естетичних знань, умінь, навичок і звичок естетичної діяльності.

Можна виділити такі групи умінь і навичок естетичної діяльності, які найбільш ефективні з погляду завдань естетичного розвитку учнів:

а) перспективні естетичні уміння і навички (тобто розвиток в учнів здатності та навичок бачити й сприймати естетичні явища в усіх проявах);

б) теоретичні естетичні уміння і навички, оволодіння якими дасть учням можливість правильно визначати й оцінювати естетичні явища в творах мистецтва, в навколишньому середовищі, у повсякденній діяльності;

в) практичні уміння, навички і звички естетичної діяльності в різних видах мистецтва, в поведінці, побуті, праці, природі тощо.

У кожного школяра повинне бути розвинене естетичне сприймання, без якого неможливий процес спілкування з прекрасним, не можуть формуватися оціночні судження.

Формування естетичних умінь і навичок, перетворення їх в естетичні звички здійснюється в основному двома шляхами.

Перший — стихійний, коли такі вміння і навички набуваються учнями під впливом умов, в яких вони живуть, та за допомогою різноманітних сучасних засобів інформації. Цей шлях, як правило, проходить поза стінами школи (сім'я, спілкування з друзями, дорослими, відвідування кінотеатрів, музеїв тощо).

Другий шлях — керований педагогічним колективом, тобто естетичні уміння, навички і звички формуються в процесі всієї навчально-виховної роботи в школі. Обидва шляхи взаємозв'язані, проте при правильній постановці естетично-виховної роботи в школі основним є керований. Як відомо, естетичний розвиток особистості великою мірою залежить від оточуючого середовища, від умов, у яких відбувається її життєдіяльність. Такий розвиток є наслідком відображення зовнішніх і внутрішніх факторів, естетичного впливу в їх органічному взаємозв'язку. Із навколишнього середовища в процесі пізнання дитина черпає різноманітні поняття і уявлення.

У вихованні учнів допомагають не тільки глибоке знання вчителями предмета, а й вміння бути самим активними на уроці створювати бадьорий, оптимістичний настрій.

Створення емоційної атмосфери на уроці залежить від учителів. І кожний з них повинен шукати свої шляхи і методи організації естетичної атмосфери, що випливають із завдань та специфіки навчального предмета. В їхньому арсеналі — опоетизоване, натхненне слово, поезія і проза митців, логіка і краса навчального матеріалу, твори мистецтва, творча фантазія самих учнів, природа рідного краю.

Програмовий матеріал кожного навчального предмета, факультативу тією або іншою мірою справляє естетичний вплив на учнів. Але, крім того, є спільні для всіх предметів і факультативних курсів фактори створення естетичної атмосфери на уроках, серед них: чіткість плану, ритмічність колективної роботи, оптимальний режим праці і відпочинку, атмосфера творчих пошуків, дисципліна і т.д. До спільних факторів відноситься і правильне використання пізнавальної активності учнів, захопленість усього класу процесом пізнання, тобто засвоєння знань і практичного їх застосування.

2. Шляхи здійснення естетичного виховання на

уроках математики

2.1. Наочність як засіб естетичного виховання
У навчанні математики особливе значення має принцип наочності. Творцем наочного навчання заслужено вважають Я.А. Коменського. Його „золоте правило” наочності відіграло певну роль у перебудові навчального процесу на нових засадах.

К.Д. Ушинський, розробляючи наукові основи навчання, надавав великого значення наочності і пробував дати їй наукове обґрунтування. Він радив учителям показувати такі посібники, які викликали б в учнів живі, яскраві образи, відкривали б їм нові сторони знайомих предметів, сприяли б міцному оволодінню навчальним матеріалом. Тому навчальні програми виходять з необхідності збереження наочного характеру шкільної освіти в поєднанні з підвищенням теоретичного рівня знань. У зв'язку з цим змінюються функції наочності, її характер і використання в навчальному процесі. Наочні посібники використовують не тільки для кращого сприйняття конкретних предметів, а й як вихідний матеріал для формування понять, виховання естетичних смаків.

В.О. Сухомлинський зазначав, що наочність — це сила, що розвиває мислення, уважність; вона надає емоційного забарвлення пізнанню.

Щоб використання наочних посібників дало бажаний результат, потрібно дотримуватись певних вимог щодо наочності. Насамперед демонстраційна наочність повинна бути естетично оформленою, відповідати віковим можливостям дітей. Розміри повинні бути не надто великі і не надто малі. Таблиці, малюнки, креслення не потрібно приколювати до дошки чи стіни кнопками, це руйнує їх. Велике значення має правильне поєднання слова вчителя і наочності.

У процесі навчання наочні посібники використовують по-різному: для ознайомлення з новим матеріалом, закріплення знань, умінь і навичок, перевірки засвоєння.

Коли наочний посібник виступає як джерело знань, він особливо повинен підкреслювати істотне — те, що є основою для узагальнення, а також показувати неістотне, його другорядне значення.

Ознайомлюючи з новим матеріалом, наочний посібник часто використовують для конкретизації нових знань. У цьому разі наочний посібник виступає як ілюстрація словесних пояснень. Наприклад, допомагаючи дітям у пошуках розв'язку задачі, вчитель робить схематичний малюнок або креслення до задачі, супроводить пояснення діями з предметами і відповідними записами. При цьому важливо використати наочний посібник вчасно, ілюструючи суть пояснення, залучаючи до роботи з посібником і пояснення самих учнів. Супроводячи пояснення малюнком і математичними записами на дошці, вчитель не лише полегшує сприймання матеріалу дітьми, а й одночасно показує зразок виконання роботи в зошитах.

Наприклад, як розмістити креслення і запис розв'язання в зошиті, як позначити периметр, площу. Тому креслення і записи на дошці треба робити грамотно, красиво розміщувати їх на дошці і стежити, щоб їх було добре видно всім дітям.

Під час ознайомлення з новим матеріалом і, особливо, під час закріплення знань і вмінь треба так організувати роботу з наочним посібником, щоб учні самостійно оперували ним, супроводили дії відповідним поясненням. Якість засвоєння матеріалу значно підвищиться.

На етапі закріплення знань і умінь широко використовуються таблиці для усної лічби, малюнки, схеми, креслення різних геометричних фігур і т.д.

Наочні посібники використовують також для перевірки знань і умінь учнів. Наприклад, щоб перевірити як учні засвоїли поняття многокутника, можна запропонувати їм за допомогою паличок скласти многокутник зазначеного виду.

Найпоширенішим видом наочності є креслення вчителя на класній дошці. Малюнок на дошці вчитель виконує поступово в присутності учнів, і цим пояснюється висока ефективність його впливу на процес навчання. Під час виконання малюнка учні дістають можливість уважно стежити за поясненням учителя до малюнка.

Розумове виховання дитини — процес складний і довготривалий. Розвинути розумові здібності неможливо без формування образного мислення. Саме в образі думка ніби зливається з почуттям, тобто відбувається своєрідний «сплав інтелекту і афекту» (Л.С. Виготський) — і це надає знанням суб'єктивної забарвленості та особистісної значущості.

Мислення в образах є складним психічним процесом, у якому синтезуються результати безпосереднього чуттєвого сприймання дитиною навколишнього світу, понятійної обробки і мисленнєвого перетворення нею отриманих даних. У цей процес обов'язково вплітаються особливості набутого досвіду дитини, її особистісні суб'єктивні установки, інтереси та наміри. Отже, образ, народжений дитячим мисленням, подібний до квітки, яка корінням тримається за підсвідомість, а пелюстками тягнеться до сонця нового досвіду. Образ допомагає учню перекинути місток між незнанням і знанням, адже він ніби “вичерпує” з об'єкта пізнання все новий і новий його зміст (С.Л. Рубінштейн). Більше того, образ допомагає маленькому школяру побудувати власне, наповнене особистісним змістом ставлення до конкретних знань, відчути красу математики.

Як же викладати матеріал, коли одні діти краще засвоюють логічну структуру матеріалу, а гірше — його конкретну, образну сторону, а інші — навпаки? Відповідь є: це повинно бути більш «об'ємне» пояснення матеріалу, з виділенням у ньому і логічної, і образної сторони. Яскравий, образний виклад, що активізує уяву школярів, незмінно викликає їхній інтерес. Можна «оживити» вивчення чисел першого десятка, активізуючи образне мислення першокласників. Схожість цифр з предметами навколишнього світу дозволяє використовувати учням власний досвід, а також надає емоційної забарвленості процесу засвоєння нумерації чисел в межах 10.
Завдання 1. „Число краси”

Число 2 ми можемо назвати «числом краси». Подивіться на метелика і помилуйтесь його красою. Які в нього гарні тендітні крильця і візерунок однаковий на обох крилах. Коли провести по середині метелика уявну лінію, то побачимо, що утворилося дві однакових половинки. Коли провести уявну лінію по середині людини, то що ми отримаємо? Так, теж дві однакових частинки. І хоч би кого ми взяли: птаха, тварину чи рибу — ми можемо переконатися, що уявна лінія, проведена посередині, ділить їх на 2 однакових частини.



Завдання 2. „Цифра художниця”

Спробуймо за допомогою трійки намалювати хвилі на морі, коли воно спокійне і немає вітру.

А тепер покажемо морські хвилі під час бурі.

Восени високо в небі можна часто бачити журавлиний ключ, який, коли придивитися, ніби складений з «трійок». Намалюйте його.




Тепер ми з вами можемо намалювати цілу картину «Море», в якій використаємо цифру 3.








Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка