Знайомство




Скачати 89.35 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/14
Дата конвертації23.12.2016
Розмір89.35 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14















Книга для батьків
І розділ























2
Тема: Знайомство


Мета, завдання, змісті структура тренінгового курсу Підготовка
батьків до виховання прийомної дитини
Створення та впровадження в практику довготривалого тренінгового курсу з підготовки усиновлювачів зумовлені необхідністю надання професійної допомоги усиновлювачам, а також сприяння у формуванні їх свідомого вибору щодо прийняття рішення стосовно усиновлення.
Основна мета тренінгового курсу
Формування усвідомленого рішення батьків щодо виховання прийомної дитини, підготовка до здійснення функцій батьків прийомної дитини шляхом формування необхідних видів компетентності.
Завдання курсу
а) розглянути систему сімейних форм виховання в Україні, історію її виникнення, функції у суспільстві, основи чинного законодавства у цій сфері б) визначити особливості дітей, які потребують влаштування всім ю в) проаналізувати закономірності розвитку дитинина різних вікових етапах та особливості її адаптації в умовах прийомного виховання г) розкрити поняття прив’язаності;
ґ) розглянути методи виховання та налагодження взаємин із дітьми д) з’ясувати важливість і шляхи підтримки довготривалих стосунків ужитті дитини. Кожна з п’яти сесій висвітлює одну або дві теми. При викладенні матеріалу забезпечується логічний зв’язок попередньої теми з наступною. Перша сесія. Знайомство. Підготовка до змін в особистому й
сімейному житті. Друга сесія. Подолання у дитини відчуття втрати. Повноцінний
розвиток дитини та причини його затримки.
Третя сесія. Задоволення потреб дитини й формування її
прив’язаностей. Четверта сесія. Посилення сімейних зв’язків. Планування
стабільності життя дитини та сім’ї.
П’ята сесія. Зміст і методи сімейного виховання.

3
Сутність тренінгової роботи. Правила роботи в групі

„Підготовка батьків до виховання прийомної дитини є тренінговим курсом. Що таке тренінг У чому його переваги й особливості Спробуємо дуже стисло відповісти наці запитання. На сьогоднішній день не існує загальноприйнятого визначення терміна тренінг. В англійській мові слово „training” має низку значень навчання, виховання, підготовка, тренування. Енциклопедичний соціологічний словник визначає тренінг як спеціальний тренувальний режим, процес набуття навичок та вмінь у будь-якій сфері. Тренінг як форма навчання має істотні переваги перед іншими формами та видами навчання, особливо вході підготовки майбутніх прийомних батьків, життя яких вимагає непросто знань, ай уміння застосовувати їх у складних, постійно змінюваних сімейних ситуаціях. Ю. Ємельянов визначає тренінг як групу методів розвитку здібностей до навчання й оволодіння будь-яким складним видом діяльності. Л. Петровська розглядає тренінг як засіб впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, умінь і досвіду у сфері міжособистісного спілкування, засіб розвитку компетентності в спілкуванні, засіб психологічного впливу. Отже, на основі узагальнення різних визначень можна запропонувати визначення тренінг – це активна форма
навчання, яка поєднує отримання теоретичних знань з
практичним оволодінням уміннями та навичками, необхідними
для успішності певної діяльності.
Тренінг виник у ХІХ столітті в медичній психології (як різновид психотерапії, а в ХХ столітті набув поширення в професійній освіті (як форма навчання) та практичній психології (як інструмент розвитку людини.
Серед особливостей тренінгу, якими він різниться від
традиційних методів навчання, можна назвати
наявність постійної групи, яка працює впродовж певного часу дотримання правил групової роботи застосування активних методів роботи (групової дискусії, ділових, дидактичних, сюжетно-рольових ігор, вирішення ситуаційних завдань, відеотренінгу); визначена просторова організація застосування спеціального обладнання та матеріалів певні обов’язковість і послідовність при використанні методик наприклад, вправи на активізацію – на початку тренінгової сесії рефлексія – наприкінці чи при підведенні проміжних підсумків тощо отримання нових знань, умінь, навичок завдяки взаємодії всіх учасників, використанні досвіду кожного і всіх особлива роль та підготовка тренерів, які відіграють не стільки звичну роль учителя, скільки об’єднують, мобілізують, стимулюють, спостерігають, узагальнюють, спрямовують взаємодію між учасниками. розкутість і свобода спілкування учасників

4 наявність позитивної атмосфери та клімату психологічної безпеки. Умовою ефективної тренінгової роботи є наявність певних групових правил, які сприяють згуртованості групи, взаєморозумінню, формуванню позитивної атмосфери, а значить більш продуктивній взаємодії учасників тренінгу впродовж усього курсу підготовки прийомних батьків.
Правила групової роботи
правило взаємної поваги правило обговорення проблеми, а не людини правило уважного слухання інших правило конфіденційності правило активності правило права на існування будь-якої думки правило добровільності висловлювань.





5
Історія й сучасний стан прийомного виховання в Україні

Сучасна система прийомного виховання як форма виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, не є новою для України. Заданими українських дослідників ще в ХІ сторіччі київські князі брали під свою опіку людей, які потребували соціальної допомоги, зокрема дітей-сиріт. Пізніше Ярослав Мудрий уклав перший український збірник законів Руська правда (1037 р, який містив також і правила стосовно опіки на державному рівні. Вперше в європейській правничій практиці Руська правда виявила турботу і про жінку, і про матір. Ставлячи перед собою завдання охорони материнства, право, таким чином, безпосередньо сприяло запобіганню сирітства. Можна сказати, що саме з тих пір почала формуватися державна політика стосовно сирітства. Протеза княжої доби турбота про дітей- сиріт покладалась, насамперед, на князів й церкву. Богоугодною справою вважалося подання милостині та годування дітей-сиріт. Установи для сиріт було започатковано за Петра І. Своїм Указом від 4 листопада 1715 року Петро І наказав влаштовувати в Москві та інших великих містах госпіталі для незаконнонароджених дітей. Згодом сімейні форми влаштування дітей стали приватною ініціативою членів царської та шляхетних родин, сімей багатих купців. Форми сімейного виховання (аналогічні прийомній сім’ї) дітей- сиріт відомі за часів Російської імперії, до складу якої входила тоді частина сучасної України. У період правління Катерини ІІ у Російській імперії однією з форм опіки над сиротами законодавчо було призначено патронат. Допомога надавалась, насамперед, безпритульним дітям, хворим, неповнолітнім правопорушникам. При цьому відповідальність за надання такої допомоги покладалася на сільські та міські громади. Одним з головних завдань патронату було надання дітям можливості для набуття професійних навичок. Така форма опіки нагадує нинішні притулки для дітей. Водночас існувала ще одна форма опіки – патронаж – передання вихованця притулку всім юна виховання та догляд. Як правило, під патронажем знаходилися вихованці молодшого віку. Сім’я, яка взяла дитину на виховання, мала певні обов’язки перед притулком та громадою. Зокрема, вона повинна була забезпечити початкову освіту своєму вихованцю, здійснити допрофесійну, а ще краще – професійну підготовку. Ці вимоги не завжди виконувались, адже брали на виховання дітей переважно бідні сім’ї з метою отримання винагороди. Річ утім, що родині, яка виховувала дитину з притулку, виплачувалась відповідно до закону певна сума грошей, розмір якої залежав відвіку дитини. Максимальну суму отримували ті сім’ї, які брали маленьку дитину. Поступово, коли дитина дорослішала (12 – 14 років, виплати скорочувались або припинялись зовсім. У ролі контролера (як ми зараз сказали б – супервізора) виступали лікарі або інший медичний персонал, до функцій якого входив медичний нагляд за виконанням вихователями своїх обов’язків. За дотриманням інших норм, зокрема

6 правових, ніхто не слідкував, тому прийомних дітей часто використовували як робочу силу. Уроці долями дітей-сиріт почала опікуватися дружина імператора Павла І – Марія Федорівна. Немовлят з домів виховання почали віддавати в государеві села селянам доброї поведінки, а за вихованням дітей у сільській місцевості встановили нагляд. Інспекторів, які мали їздити по селах, Марія Федорівна відбирала дуже ретельно. Часто вона особисто зверталася з проханням до селян- вихователів берегти її діточок, заохочувала їх подарунками та грошовими винагородами. Ще одним прикладом може слугувати такий факт. В українській мові відоме словосполучення піти у прийми (стати прийомним членом сім’ї). Людина, найчастіше – підліток, ішла на заробітки до заможнішої сім’ї. Однак, на відміну від батраків або найманих робітників, до такої людини ставилися як до члена сім’ї: він їв разом з іншими членами сім’ї, жив з ними водній оселі. Іноді такий „прийомний член сім’ї” не отримував будь-якої заробітної плати, а працював лише за житло та їжу. За часів радянської влади роль патронату і патронажу було зведено до мінімуму. Пріоритетними стали колективні форми виховання дітей. Основним принципом такої виховної концепції стала наявність розгалуженої мережі інтернатних закладів, які фінансувалися державою. Кількість дітей водному такому закладі іноді сягала до 400 осіб. Дитячі колективи шкіл-інтернатів формувалися за віковою ознакою. Виховання дітей в умовах закритого інтернатного закладу й донині є найпоширенішою формою виховання дітей-сиріт у нашій країні. Відродження сімейних форм виховання в Україні почалося лише у х роках ХХ століття. Конвенцією ООН про права дитини, яку було прийнято в 1989 році й ратифіковано Україною в 1991 році, проголошує, що дитині для повного емоційного комфортного розвитку найкраще зростати всім їв атмосфері щастя, любові і взаєморозуміння. Саме за таких умов дитина може бути цілком підготовлена до самостійного життя в суспільстві й вихована в дусі розуміння цінності демократії, прав людини, вищих гуманістичних ідеалів та моральних цінностей. У 1998 та 1999 роках Кабінет Міністрів України прийняв дві Постанови Про проведення експерименту щодо створення прийомних сімей в окремих регіонах України, що забезпечили створення прийомних сімей у цілому ряді регіонів України. Зокрема, обласними державними адміністраціями Харківської. Запорізької, Львівської, Одеської областей, Київської міської держадміністрації, а також Урядом Автономної Республіки Крим були ухвалені розпорядження про створення нової інституції сімейної опіки над дітьми-сиротами й дітьми, які залишилися без батьківського піклування – прийомної сім’ї. Ініціаторами проведення даного експерименту виступило Міністерство України у справах сім’ї та молоді та Представництво ЮНІСЕФ в Україні.

7 Напередодні Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, присвяченої становищу дітей (травень 2002 р, Нью-Йорк), весною 2001 року в Україні було прийнято Закон Про охорону дитинства, у якому вперше зафіксовано пріоритет сімейних форм опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. А у квітні 2002 року Постановою Кабінету Міністрів було затверджено Положення про прийомну сім’ю”. Між тим, заданими Інституту соціальних досліджень, у період з
1998 до 2000 року в Україні було створено лише 17 прийомних сімей, у яких виховувалося 22 дитини. Половина дітей, які виховувались у таких сім’ях, – це діти віком від 7 до 14 років (11 осіб. 4 дитини були віком до 3 років 6 осіб – віком від 4 до 6 років йодній дівчинці виповнилося 16 років. За результатами експерименту було опубліковано кілька методичних посібників. Наданий момент в Україні існують кілька громадських організацій, котрі реалізують різні проекти, спрямовані на розвиток інституту прийомного виховання Благодійний фонд “Благополуччя дітей, Представництва міжнародних організацій Кожній дитині, Надія та житло для дітей, а також державні структури. Створення сімейних форм влаштування, починаючи з 2005 р. стало одним з пріоритетів соціальної державної політики, відбулися суттєві зміни у законодавстві, що спрямовані на підтримку батьків- вихователів та прийомних батьків Протягом останнього часу прийняті Закон України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Укази Президента України Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей (№1086/2005 від 11 липня 2005 р) тощо.




1
Інформаційний звіт прохід експерименту зі створення прийомних сімей в Україні в 2000 роцi (Робочі
матеріали Інституту соціальних досліджень.

8
Основні поняття тренінгового курсу
Батьківство – процес забезпечення батьками (рідними чи прийомними) необхідних умов для повноцінного розвитку, виховання та навчання дітей Безпалько О. В. Соціальна робота в схемах і таблицях Навч. посіб. – К Логос, 2003).
Сім’я – динамічна мала група людей, котрі проживають разом і, як правило, зв’язані родинними стосунками, спільністю формування й задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю (На базі визначення Безпалько О. В. Соціальна робота в схемах і таблицях Навч. посіб. – К Логос, 2003).
Опіка (піклування) – особлива форма державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, для забезпечення виховання та для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей (Пункт 1.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці і соціальної політики України від 26 травня 1999 року Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування
– над дитиною у віці від 14 до 18 років (Стаття 243 Сімейного Кодексу України від 10 січня 2002 року.
Прийомні батьки подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (Постанова КМ № 565 від
26.04.2002 із змінами від та 06.02.2006).

Батьки-вихователі – подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та для спільного проживання не менш як п’ять дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування, та яким, за рішенням органів опіки та піклування, надано статус батьків- вихователів (Закон Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13.01.2005).
Прийомні діти – діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім’ї.
Дитина-сирота – дитина, в якої померли чи загинули батьки.
Діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
Визначення відмінностей між формами сімейного виховання

9

В Україні є такі форми сімейного виховання дітей-сиріт.
Усиновлення (удочеріння) – оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання всім ю неповнолітньої дитинина правах сина чи дочки. Таким чином дитина втрачає статус дитини – сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування. Усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону. Порядок передачі дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їх проживання й виховання всім ях усиновителів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Опіка, піклування – встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Над дитиною яка не досягла 14 років встановлюється опіка, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років. Дитина при цьому не втрачає свого статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, тобто має всі пільги, встановлені законодавством. Опікуни чи піклувальники отримують допомогу.
Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя (або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. У такій сім’ї може виховуватися не більше 10 дітей. Діти не втрачають свого статусу сиріт чи позбавлених батьківського піклування. Утримання дітей здійснюється за рахунок місцевого бюджету. Батьки- вихователі також отримують грошове утримання з місцевого бюджету.
Прийомна сім'я – сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання. Діти не втрачають свого статусу сиріт чи позбавлених батьківського піклування. Утримання дітей здійснюється за рахунок місцевого бюджету.

Крім зазначених форм сімейного виховання, в Сімейному кодексі України визначено ще одну форму, механізм реалізації якої на теперішній час відсутній, – патронат. Він встановлюється над дитиною-сиротою або позбавленою батьківського піклування на підставі угоди із органами опіки й піклування та сім’єю другої особи патронажного вихователя. Патронажні послуги оплачуються за угодою з місцевого бюджету, діти не втрачають свого статусу сиріт чи позбавлених батьківського піклування.



10
СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС ДІТЕЙ
Причини
сирітства
та
відсутності
батьківськ
ої опіки та
піклування
Юридичні
документи, які
підтверджують
соціальний статус

Примітка

Можлива
форма
виховання
Дитина- сирота – це дитина, в якої померли чи загинули батьки Свідоцтво про смерть обох батьків Якщо дитину виховувала одинока мати, має бути свідоцтво про смерть матері та довідка з органу реєстрації актів цивільного стану, що батько дитини записаний за вказівкою матері згідно зі статтею 135 Сімейного кодексу Усиновлення, прийомна сім’я,
ДБСТ, опіка, піклування, інтернат Дитина, позбавлена батьківського піклування у зв’язку з
оголошенн
ям батьків
померлими Рішення суду про оголошення батьків померлими та свідоцтво про смерть, яке видається органами реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду Згідно зі ст. 46 Цивільного кодексу фізична особа може бути оголошена померлою, якщо
- у місці її постійного проживання немає відомостей про її перебування протягом трьох років,
- якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, після спливу шести місяців з часу зникнення за вказаних обставин,
- пропала безвісти у зв’язку із воєнними діями – після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин суд може оголосити фізичну особу померлою ідо спливу цього строку, але не раніше шести місяців. Порядок оголошення та правові наслідки оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом Усиновлення, прийомна сім’я,
ДБСТ, опіка, піклування, Інтернат

11 Дитина, позбавлена батьківського піклування у зв’язку з
позбавленн
ям батьків
батьківськ
их прав Рішення суду про позбавлення батьківських прав обох батьків Підстави для позбавлення батьківських прав та правові наслідки позбавлення визначаються статтями 164,
166 Сімейного кодексу
Усиновлення, прийомна сім’я,
ДБСТ, опіка, піклування,
інтернат Дитина, позбавлена батьківського піклування у зв’язку з
вилучення
м із сім'ї
без
позбавленн
я батьків
батьківськ
их прав Рішення суду про вилучення дитини без позбавлення батьків батьківських прав Відібрання регламентується статтею 170 Сімейного кодексу. Слід врахувати, що правові наслідки позбавлення батьків батьківських прав та відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав різні. Крім того, суду разі позбавлення батьків батьківських прав та відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав має накласти заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріальну контору за місцем знаходження майна або житла стаття 17 Закону України про охорону дитинства) Інтернат Дитина, позбавлена батьківського піклування у зв’язку з
визнання
м батьків
безвісно
відсутнім
и


або
визнанням
батьків
недієздатн
ими Рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою



або рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною
Згідно зі статтею 43 Цивільного кодексу фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, якщо протягом 1 року вона не з'являється за постійним місцем проживання, є заява про це і свідчення про проведення пошукової роботи акти. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України Обставини визнання фізичної особи недієздатною визначені у статті 39 Цивільного кодексу. Порядок визнання встановлюється Цивільним процесуальним кодексом
Прийомна сім’я,
ДБСТ, опіка, піклування, інтернат Усиновлення під питанням

12 Дитина, позбавлена батьківського піклування у зв’язку з
відбування
м батьками
покарання
в місцях
позбавленн
я волі Вирок суду
Опіка, піклування, інтернат Дитина, позбавлена батьківського піклування у зв’язку з
перебуванн
ям батьків
під
арештом
або

перебуванн
ям батьків
у розшуку Постанова слідчого, санкціонована судом


Ухвала суду про оголошення в розшук, довідка з органів внутрішніх справ про розшук




Розшук оголошується органами внутрішніх справу зв’язку з ухиленням від сплати аліментів і відсутністю відомостей про їх місцезнаходження Опіка, піклування, інтернат Дитина, позбавлена батьківського піклування у зв’язку з
тривалою
хворобою
батьків Довідка з медичної установи про тривалу хворобу батьків Тривала хвороба батьків перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки Опіка, піклування
Підкинуті
діти, діти,
батьки
яких
невідомі Акт про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, акт про підкинуту чи знайдену дитину Форма акта, інструкція про його заповнення затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерством внутрішніх справ України від
17.03.2004 № 142/275. Акт складається будь-яким органом, який її знайшов. Можливі усі попередні варіанти чиїх комбінація Усиновлення, прийомна сім’я,
ДБСТ, опіка, піклування, інтернат

13
Діти, від
яких
відмовилис
я батьки
Акт про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, письмова відмова батьків від виховання дитини,
завірена. Згідно з Сімейним кодексом батьки зобов’язані забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я. Відмова від дитини є підставою для позбавлення батьків батьківських прав (ст.
143, 155, 164 Сімейного кодексу. Письмова відмова батьків від дитини має бути завірена головним лікарем чи керівником медичної установи. Цей документ є підставою для усиновлення, але юридичного статусу дитина не отримує, необхідне рішення суду про позбавлення батьків батьківських прав Усиновлення, прийомна сім’я,
ДБСТ, опіка, піклування, інтернат



14


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал