Знайомство




Скачати 89.35 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка5/14
Дата конвертації23.12.2016
Розмір89.35 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
3) Відсутність догляду (недостатній догляд, поганий догляд за станом здоров’я дитини, незадоволення основних потребу харчуванні, одязі. Це всі випадки, коли не задовольняються основні потреби дитини. Як результату неї не розвивається почуття довіри до дорослих та інші почуття, які необхідні для її подальшого повноцінного розвитку.

56
4)
Жорстоке
фізичне
поводження фізичне побиття, зв’язування, тортури, сексуальна наруга і т. д) Подібне поводження спричинює появу постійного відчуття страху, який, у свою чергу, блокує розвиток особистості, насамперед, у емоційній сфері, супроводжується фізичними травмами і впливає на загальний стан здоров’я.
5) Емоційний тиск і зневага (образи словами, використання образливих прізвиськ, постійне ігнорування. Подібне поводження більше за все впливає на соціальний і моральний розвиток особистості. Дитина, яку постійно ображають іп ринижують, не може конструктивно будувати соціальні стосунки. Також вона навряд чи зможе усвідомити морально-етичні норми соціальної поведінки. Поведінка таких дітей неприємна й батькам важко відчути вдячність як винагороду за своє піклування, яку вони відчувають, виховуючи своїх дітей. Важка поведінка дитини може викликати негативні емоції в опікуна.

6) Травми (внаслідок аварій, нещасних випадків та жорстокого поводження. У дітей, які перенесли травми, підвищується тривожність, і вони намагаються закритися від усього, що асоціюється з обставинами, наприклад, аварії. Якщо травма відбулася з вини дорослого або в результаті жорстокого поводження з нею, дитина не хоче взаємодіяти і спілкуватися навіть з тими, хто до неї добре ставиться. Такі ж почуття недовіри й роздратування виникають у результаті ігнорування або наруги. Фізичні травми, як правило, супроводжуються психічними травмами. Коли дитина постраждала в результаті жорстоких дій дорослих, вона утримується від взаємодії з будь-ким, навіть з опікунами, які бажають їй добра. Через відчуженість дитини опікун не відчуває, що його дії мають успіх, а також дитина не завжди отримує задоволення від спілкування з опікуном. Травми, звісно, можуть призвести до виникнення почуття злості в дитини або до формування асоціальної поведінки.
7) Асоціальна поведінка батьків (кримінальна поведінка батьків, зловживання алкоголем, наркотиками, сцени насилля всім ї і т. д) В результаті недостатнього життєвого досвіду й позитивних прикладів діти приймають і наслідують усе, що бачать, чому їх вчать. Дитина може заплутатися під тиском опікуна, який намагається відучити її від звичних схем поведінки й очікує від неї чогось іншого.
Таким чином, можна зробити висновок, що більшість
факторів, які призводять до затримок у розвитку, є
причинами, через які діти потрапляють у прийомні сім’ї. Саме
тому для прийомних батьків важливо знати про ці причини та
розуміти, як подолати затримки в розвитку, зумовлені ними.

57
Роль батька та матерів розвитку дитини

Батьки закладають фундамент життя для своїх дітей. Яким воно буде – чистим, прозорим, бурхливим, стрімким, блискучим, різнокольоровим, слабким чи темним, залежить саме від них, від взаємодії матері та батька.
Материнська любов безумовна. Вона зароджується ще тоді, коли мати відчуває дитя у своєму лоні, коли відбувається таємниця творення нової людини. У період вагітності жінка навчається відчувати свою дитину, пізнавати її, спілкуватися з нею. Мати природно тісніше пов’язана зі своєю дитиною, ніж батько. Вона виношує та народжує дитину, вигодовує її своїм молоком. Від матері більшою мірою, ніж від батька, залежить здоров’я та благополуччя дитини, її розвиток у перші
3 роки життя. За Е. Фроммом, кожна людина потребує безумовної материнської любові. Мати любить свою дитину – успішну або невдаху, талановиту або безталанну, здорову або хвору. Мати любить дитину не тому, що вона виконала соціальні вимоги, виправдала надії, атому, що вона є її дитям.
Відсутність материнської любові або її депривація
викликають негативні наслідки для розвитку особистості
дитини: порушується її соціальний, фізичний, психічний,
емоційний розвиток. Дітей, позбавлених материнської любові, вирізняє холодність і нездатність відчувати любов та прив’язаність. Материнська любов закладає в дитині почуття довіри до себе та світу, яке необхідне для розвитку здорової та зрілої особистості. Мати символічно і практично ставить дитину на ноги. На розвиткові особистості дитини відображається досвід переживання жінкою вагітності (позитивний чи негативний, досвід переживання пологів (входження у світ, досвід вигодовування груддю, досвід взаємодії з дитиною в перший місяць життя та в перші її роки. Перший рік життя дитина пов’язана з мамою симбіотично. Яким був досвід
перших років спілкування з мамою, такий досвіді понесе
дитина вжиття, у свою сім’ю, до майбутніх поколінь.
До специфічно материнських особливостей належать: здатність до безумовної любові материнська інтуїція (жінки легше читають вирази обличчя дитини, розуміють її потреби, інтуїтивно знають, що потрібно немовляті терпіння, самопожертва обережність, м’якість, бережливість, ніжність.
Батько з початку розвитку дитини в материнському лоні
захищає майбутню матір, створює умови для здоров’я матері
та дитини. Захисник і здобувач – споконвічні функції чоловіка.
Батько піклується про забезпечення сім’ї, охороняє її від негативних впливів зовнішнього середовища. Мати створює внутрішню сімейну

58 атмосферу. Батько захищає, здобуває, створює умови, відповідає за життєдіяльність сім’ї, бере участь у підготовці до народження дитини та догляду за нею. Дослідження показують, що чоловіки, які готувалися разом із жінкою до народження дитини свідомо, брали участь у пологах, стають компетентними батьками, відчувають міцний зв’язок з дитиною більшою мірою, ніж ті чоловіки, які не брали участі вданих процесах.
Дитина підростає, і батько допомагає їй входити в соціум
навчає певним життєво важливим умінням і навичкам, дає
поради. Батьківська любов більш умовна. Батько любить за певні досягнення, набуття певних якостей, розвиток умінь. Любов батька дає дитині відчуття особливого емоційно -психологічного благополуччя, яке не може повною мірою дати лише матір. Любов батька навчає сина або доньку тому, як чоловік може проявляти любов до дітей, дружини та оточення.
Образ матері та батька відбивається в душі дитинина
все життя. Для дівчинки образ батька – це перший чоловік,
перший приклад позитивного -негативного способу поведінки
чоловіка. Від стилю й характеру їхніх стосунків залежить майбутня доля доньки як дружини та матері. Існує прямий взаємозв’язок між позитивним прикладом батька та щасливою родиною, створеною його донькою. Те ж саме можна сказати про роль матері для
хлопчика. Мати – це образ жінки, майбутньої дружини. Від характеру взаємин матерій сина залежить його сімейна доля як чоловіка. Характер стосунків мати донька впливає на розвиток материнської поведінки в доньки. Якщо дівчинка мала позитивні стосунки з мамою, то вона спроможна створити гармонійну сім’ю, бути мамою та дружиною. Якщо в батьківській сім’ї отримали негативний досвід спілкування з матір’ю або батьком, необхідно аналізувати батьківсько-дитячі взаємини за допомогою методів психотерапії з метою поліпшення своїх батьківських і подружніх функцій. Розвиток материнської та батьківської ролей залежить не лише від самих батьків, ай від суспільства. Жінка стає кращою чи гіршою матір’ю залежно від того, цінується чи знецінюється в суспільстві материнство, – пише дослідниця материнської поведінки Е. Бадінтер. Її слова підходять ідо інституції батьківства. В останні роки спостерігається активніша участь чоловіків у вихованні та розвитку дітей. Свідомих батьків стає дедалі більше.



59
„Колесо життя
– Як Ви можете побачити, нижче на аркуші розташоване велике коло, у якому від центра намальовано 8 спиць, кожна з яких є прямо протилежною іншій і може продовжуватися за лінією великого кола. Кожна спиця має свою назву та символізує окрему сферу життєдіяльності, що певною мірою співвідноситься із рівнем розвитку
(здоров’я): духовну, інтелектуальну, емоційну, фізичну, соціальну, професійну, екологічну, психологічну.
Фізичний розвиток визначають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічні функції організму в різних умовах існування, генетична спадщина, рівні фізичного розвитку органів і систем організму.
До сфери психічного та емоційного розвитку належать індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, зокрема збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічний розвиток пов'язаний з особливостями мислення, характеру, здібностей. Усі ці складові зумовлюють особливості індивідуальних реакційна так би мовити однакові життєві ситуації.
Духовний розвиток залежить від духовного світу особистості, сприйняття складових духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, сенс життя, оцінка власних здібностей і можливостей в контексті існуючих ідеалів і світогляду – все це визначає рівень духовного розвитку індивіда.
Інтелектуальний розвиток стосується процесу пізнання, включає розумові здібності людини та деякі почуття допитливість, здатність орієнтуватися у навколишньому середовищі, мислити, навчатись, пізнавати світ та переймати соціальний досвід, спроможність розв’язувати завдання, приймати рішення, робити передбачення.
Соціальний розвиток особистості залежить від економічних чинників, стосунків із сім'єю, а також стосунків сім’ї з державними, громадськими, приватними організаціями, через які відбуваються соціальні зв'язки – праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо.
Екологічний
розвиток
– ставлення особистості до навколишнього середовища.
Професійний розвиток стосується професійної діяльності особистості Ваше завдання
1) У центрі великого кола намалювати маленьке й визначити його як центр.
2) Кінець і початок спиць позначити таким чином, щоб біля центра

60 розмістилися назви з найменшим ступенем вираженості, а біля великого колеса – назви з найбільшим ступенем вираженості
- духовна (неактивний – активний
- інтелектуальна (самовдоволений – допитливий
- емоційна (нестійкий – стійкий
- фізична (нездоровий – здоровий
- психологічна (неадаптований – адаптований
- соціальна (одинокий – соціалізований, тобто такий, що взаємодіє з іншими
- професійна (незадоволений – задоволений
- екологічна (не бережливий – бережливий.
3) Після цього знайдіть і позначте на кожній спиці місце, щонайбільше відповідає Вашому станові на сучасному етапі, а потім поєднайте ці позначки лінією.
4) Запитання для рефлексії Чи утворилося коло В якому з аспектів життя ви найблагополучніші? Які сфери своєї життєдіяльності Ви б хотіли удосконалити Яким чином ви можете це зробити


Кожна зі спиць утримує наше колесо в рівновазі, кожна вимагає нашої уваги. Щоб прожити життя гармонійно та благополучно, нам необхідно рівномірно розвивати спиці, які визначають основні сфери життєдіяльності.



61
КОЛЕСО ЖИТТЯ


ЕКОЛОГІЧНА
ПРОФЕСІЙНА ФІЗИЧНА







ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА




ЕМОЦІЙНА






ДУХОВНА
ПСИХІЧНА




СОЦІАЛЬНА



62
Що потрібно знати й уміти батькам

Т.Ф.Алєксєєнко, канд.пед.наук
Це – порадник татамі мамам, яким іноді важко зрозуміти свою дитину і вибрати потрібну тактику виховання в тій чи іншій ситуації. Запропоновані знання і практичні поради охоплюють усі періоди дитинства, пояснюють їх особливості і стратегію поведінки батьків та дітей. Вони спрямовані на формування порозуміння і взаємин між ними. Природа і виховання посприяли тому, що всі люди різні немає однакових батьків, як немає й однакових дітей. Кожен із нас – неповторна особистість. Саме цим пояснюється відсутність єдиного універсального рецепту виховання дитини всім ї. Проте є об’єктивні дані, пов’язані із закономірностями психофізичного розвитку особистості в цілому і в кожний віковий період зокрема. Знання цих даних дозволяє не тільки забезпечити своєчасність і повноцінність її розвитку, алей створити для цього процесу найсприятливіші умови. Ці умови мають враховувати не тільки потреби, алей можливості дитини, сприяти поліпшенню мікроклімату всім ї. Пропонований матеріал написаний з урахуванням таких знань та потреб сучасної сім’ї і суспільства в гуманізації міжособистісних стосунків. Він спонукає до аналізу власного досвіду виховної діяльності і конкретних проблемних ситуацій, своєї стратегії і тактики виховання, що слугує гарним стимулом до самовдосконалення. Кожна дитина, незалежно відвіку, відчуває природну потребу у фізичній і психологічній безпеці. Створювати умови для безпечної поведінки дитини має сім’я, організовуючи сімейне виховання з позиції її інтересів. Але ці інтереси завжди мають зворотній зв’язок: у перспективі – це гарантована захищеність самих батьків. Але як її досягти У чому полягає мудрість сімейного виховання Як показує багатовіковий досвід, формула здорового батьківства виводиться з двохосновних компонентів – із любові і вимогливості як до дитини, такі до себе. Ці компоненти є рушійною силою для цілої системи стимулів і стримувань поведінки. Зосередженість тільки на любові і недооцінювання вимогливості може викликати неповагу до батьків і їхнього авторитету. Авторитарність, командний стиль виховання створює гнітючу атмосферу всім ї, ображає дитину і дає їй підстави вважати, що її не люблять, що вона нікому непотрібна. А це значить, що в прояві почуттів потрібно завжди прагнути до їх розумного балансу.
Що необхідно для досягнення достатнього ступеня
психологічної захищеності всім ї і батьків, і дітей
Насамперед це
встановлення певних меж діяльності дитинине жорстких, алей
не безконтрольних
навчання і стимулювання адекватного прояву емоцій

63

встановлення для самих батьків певних принципів і норм поведінки,
а саме
прийняття малюка таким, який він є від природи, без критики і
осуду;
повага і схвалення дитини як особистості, а не внаслідок її
догоджання батькам
визнання того, що потреби дитини в створенні умов для її
повноцінного розвитку – законні
розуміння значимості дитини для батьків і для держави
виконання стосовно дитини функцій захисника її інтересів і
співучасника її справ
уміння втішати дитину, коли вона відчуває біль, невпевненість,
переживає стрес
прийняття дитини як цілісної особистості, а не судження про неї і її
можливості за окремими рисами характеру й окремими вчинками
постійний аналіз батькам власної діяльності та її результатів
розуміння того, що дитинство – це не підготовчий етап до життя,
а саме життя, коли відбувається формування особистості.
Домогтися таких стосунків усім ї можна, забезпечивши
наступні умови
виховання і розвиток ціннісного ставлення до життя, до кожної окремої особистості формування потреби розуміти інших людей, поважати їхню гідність забезпечення таких стосунків між батьками і дітьми, сутність яких полягає у взаємній турботі, наповненні життя доброчинністю накопичення досвіду гуманних взаємин і поведінки в емоційно насичених ситуаціях, які потребують співчуття, співпереживання і збереження власної гідності використання кращих традицій етнопедагогіки, народної мудрості виховання. Ці загальні принципи, норми й умови виховання створюють основу сімейного добробуту і забезпечують порозуміння батьків і дітей. Вони можуть бути конкретизовані в різноманітних ситуаціях, але суть має залишатися саме такою. У ній полягає головне правило сімейної
педагогіки: стався до своїх дітей так, як хочеш, щоб вони
ставилися до тебе. Завжди
Чи є конкретний механізм поведінки батьків у тих чи інших ситуаціях Так, його можна виробити, виходячи із знання загальних закономірностей виховання, специфічних умов його здійснення в кожній окремій сім’ї та індивідуальних особливостей кожної дитини. Тобто, проблема розв’язання ситуації криється насамперед у її знанні, розумінні й спеціальній готовності.
Важливо запам’ятати: перш ніж чогось очікувати від
дитини, потрібно переконатися, що вона вас розуміє і що вона
може це виконати.
Саме тому почнемо із засвоєння найелементарніших знань про вікові можливості дітей, проте, коли змінюються вікові періоди, як ця

64 зміна відбувається і як виявляється в поведінці дитини, що мають робити батьки, аби допомогти їй сформуватися як моральній особистості. Від народження до дорослішання, тобто до 18 років, дитина проходить кілька етапів становлення дошкільний (від народження до вступу до школи, молодший шкільний (із 7 до 10 років, підлітковий (із
10 до 14 років) і юнацький (із 14 до 18 років. З урахуванням специфічних вікових особливостей розвитку вони поділяються на більш конкретні періоди. Зупинимося на них детальніше, починаючи з дошкільного віку.
Дошкільний вік
У дошкільному віці виділяють такі періоди новонародженого (1-10 днів життя грудний або немовляти (10 днів – 1 рік раннього дитинства (1 – 3 роки молодшого дошкільного віку (3 – 4 роки середнього дошкільного віку (4 – 5 років старшого дошкільного віку (5 – 7 років. Кожний із цих періодів для дитини характеризується унікальною здатністю до швидкого фізичного і психічного розвитку засвоєння мови і розвитку мовлення освоєння навичок і вмінь, пов’язаних із самообслуговуванням і нескладною трудовою діяльністю засвоєння правилі норм поведінки усвідомлення і пізнання навколишнього світу і свого місця в ньому. В цілому саме у дошкільному віці людина наділена особливою здатністю до засвоєння всього нового, зокрема до знань, навичок, умінь, які зберігаються протягом усього життя. Малюк легко навчається всього у грі, оскільки саме грав цьому віці є провідною діяльністю. У різноманітних іграх на побутові теми
(„Дочки-матері”, У гості, У тата імаму, День народження тощо) шляхом імітації поведінки батьків і знайомих дорослих засвоюються основні життєві ролі і відповідні їм типи поведінки, виробляються (хоча ще багато в чому й умовно) навички міжособистісного спілкування і певних ситуативних дій (розподіл обов’язків, догляд за дитиною, виконання домашньої роботи, прибирання в квартирі, прийом гостей, готування їжі й підтримання сімейної розмови. Значною мірою саме таким чином у дитини формується перший соціальний досвіді закладаються основи самостійного життя. Малюки дуже допитливі. Безпосередньо торкаючись інших предметів, заглядаючи усередину (у шафи, столи, тумбочки тощо, розбираючи і розкручуючи (різноманітні машинки, інші іграшки, годинникові механізми тощо, ставлячи численні запитання (Що це і Чому, вони пізнають предметний світ, його призначення і намагаються встановити різноманітні зв’язки між властивостями цих предметів і їх функціональним призначенням. Пізнання нового залишає яскраві враження в уяві дитини, тим самим стимулюючи її пам’ять і фантазію. Те, чого малюк ще не знає і не може зрозуміти, він намагається домислити, спираючись на свій

65 життєвий досвід. Придумані дошкільником казки і мовленнєві фрази завжди вражають оригінальністю мислення. У них часто відбивається не тільки його розуміння світу і людських стосунків, алей мрії і міркування проте, як це має бути. Найяскравіші фрагменти дитинства позитивні або негативні) запам’ятовуються на все життя. Для молодших дошкільників характерна емоційність, імпульсивність, непосидючість, підвищена рухливість, нестійкість уваги. У середньому і старшому дошкільному віці діти навчаються діяти за словесними інструкціями, розвивається вольова сфера, емоції і почуття значною мірою підпорядковуються логіці, підвищується організованість, відповідальність за вчинки і потреба в розумінні того, чому потрібно робити саме така не інакше. Приблизно в 5 років (цей показник дуже індивідуальний) починається інтенсивний розвиток довільних процесів пам’яті, сприйняття, уваги і мислення. Конкретне, наочно образне мислення стає більш узагальненим і послідовним, що створює передумови для засвоєння не тільки конкретних знань, алей встановлення найпростіших загальних зв’язків і закономірностей розвитку елементарного логічного мислення. У цілому це сприяє формуванню готовності дитини до навчання в школі. У дошкільному віці спостерігається тривікові кризи. У різних дітей вони можуть проходити по-різному: гостріше чи менш помітно для навколишніх. Це пов’язано з індивідуальними особливостями малюків, із типом темпераменту і ступенем розвиненості їх емоційної сфери, з умовами виховання. Всі межі протікання вікових криз дуже відносні. Це також пов’язано з індивідуальними особливостями дітей і процесами акселерації, які особливо яскраво спостерігаються останніми десятиліттями.
Вік від 15 місяців до 2 років – початок першої „кризи”. Діти починають проявляти свій характер. У поведінці домінує заперечення, яке виявляється в бажанні робити навпаки. Проте не можна карати малюка за поведінку, яка природно виявляється в його потребі пізнання і розвитку. Головне – створити безпечні умови такого пізнання. Забороняючи щось робити, потрібно обов’язково пояснювати,
чому. Необхідно, щоб діти відчували вимогливість батьків до їхньої поведінки і послідовність таких вимог. У цьому віці малюкам дуже важливо відчувати увагу батьків. Від 2 до 3 років настає „криза трьох років”, для якої характерними є самоствердження малюка, його наполегливі спроби робити все самому або так, як йому хочеться. У цей період прагнення до самостійності, виражене фразою Я сам, вступає в конфлікт із батьківським наполегливим аргументом Не можна. Проте, намагання дорослих будь-яким чином переломити бажання дитини може тільки загострити конфліктів майбутньому призвести до того, що вона усе- таки зламається із віком усе більше ухилятиметься від самостійних рішень і дій, виросте безхарактерною і малоініціативною, або, навпаки, жорстокою, озлобленою і настирливою людиною.

66 Потрібно стимулювати кращі наміри дитини, підтримувати її високу самооцінку. Вона часто виявляється в словах Я – хороший. Цю установку педагогічно доцільно розвивати, щоб сформувати позитивне ставлення малюка до себе ідо інших людей. А у разі негативних проявів характеру необхідно намагатися переключати увагу, зацікавлювати дитину чимось іншим. Слід також завжди пам’ятати, що ставлення образу дитини відбувається в спілкуванні за умови доброзичливого ставлення задовольняються її потреби у визнанні і позитивній оцінці, вона росте спокійною і впевненою у собі негативний досвід спілкування провокує агресію і замкнутість, невпевненість у собі і своїх можливостях. Приблизно в 6 років починається третя „вікова криза”, яка характеризується втратою безпосередності і наївності, більшою скритністю поведінки, здатністю дитини поставити себе на місце іншого, умінням відчувати і враховувати емоційні стани навколишніх. Ці особливості слід використовувати з метою розширення форм спілкування з нею, утому числі для розвитку її потреби в діалогічному спілкуванні (на правах партнерів, установлення довірливих стосунків, розширення словникового запасу, адекватного прояву емоцій, а також для підготовки до школи.
Щоб дитина правильно розвивалася і була готовою до
школи, батьки мають
формувати усі навички і вміння, необхідні в побуті не тільки давати знання про навколишні предмети, алей вчити правильно ними користуватися вчити гратися – спочатку просто маніпулювати іграшками, імітуючи реальні дії з їх логікою і послідовністю. Потім навчити малюка і розігрувати разом із ним цілі сюжети, в яких головне – відображення стосунків між людьми. У таких іграх розвивати фантазію, яка допоможе в ролі відсутніх предметів використовувати інші, відпрацьовувати функцію заміщення, переносити знання на інші предмети і нарізних людей, тим самим розширювати умовні сфери діяльності й умовне коло спілкування, осмислювати стосунки між людьми, їх взаємозалежність і своє місце в цих стосунках спочатку в грі, а потім у конкретних життєвих ситуаціях засвоювати моральні норми й етику стосунків, правила поведінки, способи спілкування уході гри розвивати мислення і мовлення дитини навчати дошкільника малювати, ліплення, вирізання, наклеювання, конструювання. У творчій діяльності стимулювати дитину до переживання радості творчості у процесі малювання, конструювання, ліплення і вирізання навчити дитину бачити, аналізувати навколишні предмети, правильно сприймати їх форму, колір, розмір, співвідношення частин, їх просторове розташування у трудовому вихованні особливу увагу приділяють плануванню, послідовності дій, порівнюванню результатів із тим, що було задано і

67 задумано вчити наполегливості у досягненні результатів, одержувати задоволення від подолання труднощів особливу увагу приділяти навантаженню на руки, пальчики стежити затим, щоб дитина в потрібній (домінуючій) руці тримала предметі тримала його правильно, щоб співвідносила силу натискування на олівець із товщиною лінії, робила спеціальні вправи, які дозволяють зміцнювати відповіднім язи і розробляти пальчики із раннього віку дитину потрібно вчити дивитися і бачити, слухати і чути, обмацувати і сприймати на дотик, розширюючи таким чином її чуттєвий досвід навчати дитину адекватного виявлення емоцій, правильної реакції на погане і гарне створювати емоційний фон життя і діяльності, спираючись на їх позитивне сприйняття розвивати мислення, у доступній формі ознайомити з одним із найважливіших законів природи, існування матерії – мінливістю допомагати дитині орієнтуватися в довкіллі, навчати її міркувати навчати дошкільника не тільки за допомогою слова - діти не розуміють значень багатьох слів (особливо тих, що позначають якість, властивість і зв’язок між предметами, тобто сенсорних еталонів. Словесні методи навчання доцільно сполучати з наочними і практичними розвивати допитливість, сприяти формуванню пізнавального інтересу. Грамотно, але в доступній для розуміння дошкільника формі відповідати на всі поставлені ним запитання не соромитися признаватися дитинів тому, що чогось не знаєте. Слід пообіцяти все з’ясувати і потім пояснити. В такий спосіб виховується любові дбайливе ставлення до книги. Завжди виконувати свої обіцянки. Розвивати мовлення дитини, його образність, розширювати словниковий запас, стежити за правильною вимовою слів, культурою їх уживання формувати культуру спілкування Розучувати віршики, прислів’я, приказки, скоромовки. Проводити щовечора читання із закріпленням змісту прочитаного за допомогою запитань і їх обговорення. Акцентувати увагу на моральній поведінці героїв казок і розповідей влаштовувати домашні театри. Разом із дітьми розігрувати різні літературні і фольклорні сюжети. На перегляди збиратися всією сім’єю і щедро оцінювати дитячі старання до сімейних свят або у вихідні дні організовувати спільні концерти. Вчити дітей співати народних пісень обов’язково розвивати природні нахили дитини оформити її в школу мистецтву спортивну секцію тощо, але не перевантажувати надмірною кількістю додаткових занять, інакше це негативно позначиться на її здоров’ї;

68
не дозволяти дитині багато дивитися телевізор, довго сидіти біля комп’ютера – це негативно впливає на зір і нервову систему. Стежити затим, щоб малюк дивився тільки дитячі телепрограми. Їх перегляд може слугувати заохоченням за якісь успіхи залучати дитину до того, щоб вона частіше слухала радіо, особливо програми для дітей. Таким чином у неї виховуватиметься посидючість, розвиватиметься увага, слух, пам’ять і образне мислення. Зацікавлювати участю у різноманітних конкурсах малюнків, відповідей на запитання тощо, у підтримці зворотного зв’язку із радіопрограмами за допомогою листів заклади основи любові до Батьківщини через любов до природи, рідного дому, рідного слова виховувати почуття любові, поваги і вдячності до батьків, бабусь і дідусів, здатність рахувати з їхніми інтересами і потребами у стосунках з дітьми бути завжди щирими малюки відчувають фальші перестають довіряти дорослим завжди цікавитися справами дитини, її настроєм, самопочуттям. Намагатися встановити і підтримувати довірливі стосунки завжди знати, де малюк із ким, чим займається. Це допоможе застерігати його від біди і поганих впливів.
Молодший шкільний вік
Особливістю розвитку дітей молодшого шкільного вікує їхній перехід від безпосередніх ставлень і вчинків до таких, що опосередковуються соціально виробленими нормами та способами дій. Тобто, в цей період ще зберігаються риси, притаманні старшим дошкільникам (нестійка увага, слабко виражена здатність керувати своєю поведінкою, але вже відбувається процес формування більш високого рівня самоконтролю, цілеспрямованості та удосконалення психічних процесів – сприймання, пам’яті, уваги, мислення та інших. Ця особливість позначається на здатності дітей включатися у навчальний процесу школі і контролювати свою поведінку. Провідними видами діяльності є учіння та гра. Вирішальними чинниками розвитку у дітей молодшого шкільного віку уявлень про себе є діяльність, спрямована на відображення взаємодії зі світом, навколишніми людьми. Саме тому їм цікава оцінка себе іншими людьми. Цим пояснюються болісні переживання з приводу поганих оцінок у школі, зауважень учителів, критики батьків, образ ровесників. Діти, у яких не складаються довірливі стосунки з батьками, саме в цей період розвитку під впливом негативних оцінок можуть піти з дому і навіть вчити акт самогубства. Загалом молодші школярі особливо чутливі до впливів довкілля, емоційно регулюють на безпосередні враження і чуйні до різноманітних емоційно-образних стимулів. Вони часто у своїх фантазіях перебувають в уявному світі або вживаються в ролі героїв кінофільмів та книг, які їм подобаються. Ця властивість створює сприятливі передумови для розвитку у них емоційного відгуку – здатності до співпереживання,

69 співучасті, адекватного поводження у різних життєвих ситуаціях, формування моральності. Після виповнення 6 (7) років у діток розпочинається новий етап життя – вони стають школярами. Така нова соціальна роль дитини змінює її життя і життя сім’ї, підпорядковує їх завданням навчальної діяльності.
Що необхідно знати і робити батькам для правильного
виховання молодших школярів
Передусім це давати дитині часі можливість гратися іграшками підтримувати режим дня і харчування обов’язково обладнати робочий куточок учня підібрати за зростом стіл, стілець, забезпечити правильне освітлення, підготувати книжкову полицю, до якої дитині зручно діставатися стежити затим, щоб дитина правильно сиділа, не викривляла хребет привчати дитину до того, щоб вона підтримувала порядок на своєму робочому місці і в своїх речах не перевантажувати її навчальною діяльністю, не записувати у всі гуртки та на всі курси одночасно. Необхідно так підбирати заняття, щоб було чергування інтелектуальної праці і рухової активності у виборі гуртків та додаткових занять для дитини враховувати її інтереси та здібності до навчання не можна примушувати (так можна відбити бажання до нього взагалі, а необхідно стимулювати, спираючись на пізнавальну активність і пізнавальний інтерес молодших школярів не кричати і не сваритися на дитину, коли вона виконує домашні завдання і в неї щось не виходить, або приносить зі школи не таку оцінку, як вивід неї очікували. Необхідно розуміти, що не всі діти мають однакові здібності до навчання не гнатись за кількістю слів у читанні (особливо уму півріччі. Слід пам’ятати: швидке читання у цьому віці заважає дитині зосереджуватися на правильному написанні слів і вдумуватись у зміст прочитаного. У майбутньому це може спричинити не тільки безграмотність, ай проблеми з іншими предметами математикою, історією, географією не можна виривати сторінки з учнівських зошитів, якщо там щось не так виконано. Не подавайте поганих прикладів дітям слід залучати дитину до суспільно-корисної праці (усім ї, у школі, на дитячому майданчику, біля будинку, річки тощо організовувати і виконувати зі своїми дітьми спільні справи постійно спілкуватися зі своєю дитиною цікавитися, як пройшов у неї навчальний день, що нового вона дізналась і чого навчилась, що її вразило, здивувало, сподобалось, що – ні і чому Цікавитися її друзями, тим, як вони проводять разом вільний час Запрошувати друзів дитини у дім, але одразу обумовити певні вимоги до їхньої поведінки

70

Урізноманітнювати дозвілля дитини влаштовувати прогулянки на природу, відвідувати театри, виставки, концерти Навчати дитину правил поводження на вулиці, у громадських місцях, у транспорті Супроводжувати (по можливості, хоча б у перші місяці навчання) дитину до школи і зустрічати її Пояснювати, що не можна заходити в ліфт з незнайомими людьми, запрошувати їх до квартири, сідати в авто або йти кудись із ними Привчати дитину, щоб вона завжди повідомляла куди із ким іде, де була, що робила Залучати дитину до благочинної діяльності. Показувати їй приклади гуманного ставлення до знедолених.
Підлітковий вік
У підлітковому віці виділяють 2 періоди молодший підлітковий
(10 –11 років) і старший підлітковий (12-14 років. Головною особливістю цього вікує перехід дитини від дитинства до дорослості. Цим визначається основний змісті форми поведінки. У цілому весь підлітковий вік прийнято вважати критичним, що обумовлено багатьма якісними зрушеннями в розвитку дитини в її організмі відбуваються процеси біологічного і статевого дозрівання. Інтенсивний, але нерівномірний ріст скелетам язів і окремих органів супроводжується деяким порушенням пропорцій тіла і дисгармонією рухів. Діти підлітки стають незграбними, скованими в рухах. Статеве дозрівання спричинює висипання вугрів на шкірі – все це значно впливає на самооцінку підлітків і за умови критичного ставлення інших людей до їхньої зовнішності може сприяти виникненню і розвитку комплексів, суть яких зводиться в основному до наступного Я некрасивий (а, Я нікому не подобаюсь, Мене не люблять. Підвищена увага до зовнішності зберігається в дитини протягом усього підліткового віку. Як показує досвіду деяких підлітків спостерігається прояв завищеної, неадекватної самооцінки і завищеного рівня претензій, критичне ставлення до слів і вчинків інших. Це ускладнює його взаємини з батьками, іншими дорослими і ровесниками провокує прояви негативізму, грубу і самовпевнену поведінку, складні конфлікти. Першопричиною загальної неврівноваженості підлітка, його роздратованості, перепадів настроює, як уже зазначалося, перебудова організму. Анатомо-фізіологічні зміни породжують психологічні новоутворення відчуття дорослості, прагнення до незалежності, потреба в самоствердженості і самовизначенні (стосовно свого статусу всім ї, у колективі ровесників, схильностей і професійних інтересів тощо, розвиток інтересу до протилежної статі, пробудження романтичних почуттів. Проте симпатії нерідко виявляються в неадекватних формах (зовнішній агресії, протиставленні, гострій критиці, у спробах звернути на себе увагу зухвалою поведінкою.

71 Особливістю мислення в підлітковому віці виступає здатність до моделювання різноманітних ситуацій, оперування різноманітними гіпотезами (припущеннями) у розв’язування поставлених завдань. Проте теоретичне усвідомлення дійсності найчастіше випереджає її практичне пізнання, тому в життєвих ситуаціях підлітки часто не знають як поводитись, а відчуття власної дорослості заважає тому, щоб звертатися за порадами до старшого. Це характерно для тих дітей, у яких не склалися довірливі стосунки з батьками – вони бояться глузування, нерозуміння, недовіри або образливої для такого віку заборони (на їхній погляд, неаргументованої, поводження як із маленькими. Відсутність довірливих стосунків часто є причиною того, що діти стають жертвами різних злочинів або самі втягнуті в них. За умови довірливих стосунків завжди є можливість попередити біду або одразу надати ефективну допомогу. Проблема підліткового віку багато в чому пояснюється фізичним розвитком, який випереджає психічний і соціальний. Непідготовленість дитини до виконання нових соціальних ролей (підлітка-хлопчика, сина, який дорослішає, партнера помічника, друга тощо) або відсутність необхідного рольового навантаження (коли батьки бачать у ньому ще маленьку дитину, не доручають відповідальних справі самостійності коли виявляють недовіру, надмірно опікають, ігнорують його інтереси, не створюють умов для прийняття самостійних рішень) ускладнює спілкування і породжує численні конфлікти яку колі сім’ї, такі серед ровесників, в інших соціальних групах. Ціннісні орієнтації підлітка, як правило, формуються під впливом авторитетних, значимих для них людей такими найчастіше виступають знаменитості, ровесники з якостями лідера, які самостверджуються в групі підлітків різними способами, утому числі надмірною хворобливістю у вчинках, навіть непривабливих демонстрування сили ( нехай навіть над слабкішими і незахищеними, шкідливих звичок, пов’язаних із вживанням лайливих, нецензурних слів, спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсикопрепаратів тощо хвалькуватими розповідями про свої небезпечні пригоди і геройські перемоги. Слабкіші діти (у фізичному плані і зі ще несформованою психікою) добровільно приймають таку поведінку як зразок дорослості і намагаються їй наслідувати. Проте нерідко сильніші насильно залякуючи, шантажуючи) підкоряють їх своїй владі і примушують чинити протиправні або навіть кримінальні дії. Особливо соціально небезпечні такі підліткові групи, де крім авторитету лідера, спрацьовує почуття натовпу і бажання кожного підкреслити свою безстрашність, свою незалежність від дорослих. Самостверджуючись таким чином в очах ровесників, вони чинять злочин з особливою жорстокістю. Часто складаються напружені стосунки підлітків з батьками, особливо якщо вони з різних причинне є для нього авторитетними людьми не можуть бути твердими і послідовними у своїх вимогах, не задовольняють його марнолюбну потребу чимось виділитися в колі ровесників (у матеріальному плані, престижним соціальним статусом,

72 специфічними можливостями тощо. Але при глибшому вивченні подібних конфліктів стає зрозуміло, що основною їх причиною є незадоволеність підлітка ставленням до нього батьків – неповага його як самодостатньої особистості, яка має свою думку, свої інтереси і свої потреби і відсутність тепла рідного дому. У підлітковому віці часто відбувається підміна понять мене не розуміють – значить, мене не люблять, я тут нікому непотрібний. Вступ до вуличних компаній – це свого роду протест проти сформованих стосунків усім ї.
Що робити батькам, аби не доводити стосунки з
підлітком до глибокого конфлікту, не спровокувати його
відчуженість, не сприяти формуванню подвійної моралі або
подвійного способу життя (коли дитина зразково поводиться всім ї і школі, але абсолютно змінюється в товаристві неформальної групи ровесників, із якими проводить вільний час – стає жорстокою, чинить протиправні дії, прилучається до шкідливих звичок Насамперед змінити свій стиль спілкування з дитиною не розмовляти з нею у командному, критичному, глузливому тоні із позиції сильнішого і владного, із позицій власника бути уважним і чуйним до її настрою, переживань, почуттів не допитувати і не вимагати в підлітка, щоб він негайно пояснив свій настрій. У цьому віці діти не завжди можуть розібратися у собі – їм потрібен час для цього спробувати знайти до підлітка особливий підхід (виходячи з його індивідуальних особливостей і інтересів, бути щирим у бажанні знати спільну мову поважати його інтереси і захоплення, створити умови для їх реалізації (обладнати спортивний куточок, подарувати альбом для колекціонування тощо ненав’язливо включатися в інтереси підлітка, делікатно спрямовувати їх у корисне русло не допускати рукоприкладства. Намагатися розбиратися в усіх ситуаціях спокійним тоном, без галасу, але з обов’язковим пошуком переконливих аргументів доречності або недоречності прийнятих рішень намагатися встановити довірливі стосунки розповідати про свої проблеми, радитися з дитиною як краще вчинити. У підлітковому віці діти налаштовані на емоційний відгук за умови, що вони не наштовхуються на зраду довірене вам має залишитися між вами залучати підлітка до обговорення сімейних проблем, до сімейних справ. Обов’язково давати йому окремі постійні доручення (купувати хліб, виносити сміття тощо, не виконувати його роботу за нього без поважних нате причин, дати йому можливість відчувати свою незамінність усією сім’єю, разом з підлітком, обговорювати сімейний бюджет він повинен знати матеріальні можливості сім’ї, контролювати свої

73 бажання. Разом визначати пріоритети в покупках, переконливо аргументуючи їх
зробити все можливе, аби підліток був максимально
зайнятий у свій вільний час (спортом, вивченням мов,
творчістю тощо. Створити йому для цього відповідні умови,
цікавитися його успіхами
залучати дитину до цінностей національної і світової культури. Обговорювати побачене і почуте, цікавитися її враженнями.
Духовне виховання організовувати і здійснювати шляхом
залучення підлітка у функціонування х систем стосунків
людина-природа” – у діяльність з пізнання і перетворення природи і предметної сфери культурного середовища
„людина-цінності культури” – у різні форми пошуку духовної інформації (виховання, вивчення досвіду, звичаїв, традицій, класичного мистецтва і літератури, засвоєння знань
людина-людина” – у багатогранну систему стосунків і контактів із іншими людьми.
Духовий розвиток особистості має здійснюватися на х
рівнях: інтелектуальному, емоційному і вольовому
розповідайте про історію своєї сім’ї, родини. Створіть у домі куточок пам’яті близьких і дорогих людей. Бережіть сімейні реліквії. Частіше розглядайте сімейні фотографії. Оформляйте сімейні альбоми (це можливо доручити дитині частіше влаштовуйте сімейні свята не тільки календарні або дні народження – придумуйте свої сімейні традиції і підтримуйте їх. Спільно продумуйте сценарії, готуйте страви, сервіруйте стіл, влаштовуйте один одному сюрпризи, ігри, танці, разом співайте дозволяйте дитині запрошувати на свій день народження своїх гостей. Наперед погоджуйте з нею кількість і кандидатури запрошених, меню. Не пригощайте дітей спиртним дозволяйте підлітку почуватися повноцінним членом сім’ї, з певними обов’язками і правами пам’ятайте, що в підлітковому віці вирішальними чинниками становлення особистості є повага, довіра і пізнавальний інтерес. Прагніть до того, щоб потреби дитини в цьому були сповна задоволені сприяйте моральному розвитку особистості, який виявляється у відповідальній поведінці. Найсприятливішими умовами формування моральної мотивації є діяльність і спілкування. Залучайте дитину до діяльності на користь інших, до турботи про тих, хто цього потребує, виховуйте в неї милосердя пам’ятайте, що кращим прикладом моральної поведінка завжди є приклад батьків. Ваші вимоги до дитини ніколи неповинні розходитися з вашим способом життя

74
прагніть до того, що ваша дитина бачила в кожному з вас свого союзника, партнера, порадника і надійного друга.

Юнацький вік
Психічний розвиток особистості в юнацькому віці тісно пов’язаний з навчанням, трудовою діяльністю й ускладненням спілкування з дорослим. Найавторитетнішими для юнака і дівчини, які для підлітків, є оцінки друзів і ровесників. У цьому віці збільшується кількість соціальних ролей і розширюються їх межі, затверджується соціальний статус (одержання паспорта, участь у виборах, вступна навчання в інші навчальні заклади, зростає соціальна мобільність, підвищується відповідальність за вчинки, розширюється діапазон інтересів, актуалізується потреба професійного самовизначення, зростає потреба в кишенькових грошах.
Юнацький вік характеризується наявністю значних протиріч, які виявляються не тільки в полярності почуттів і емоцій, алей у суперечливості бажань, прагнень, у безпосередності і непослідовності поведінки. Це свідчення ще не зовсім зрілої особистості, яка шукає себе. Проте, на відміну від старших підлітків, у емоційній сфері юнаків спостерігається перехід окремих самооцінок і особистісних якостей у загальне. Цілісне ставлення до себе зростає здатність відокремлювати успіх або неуспіху конкретній діяльності від загального ставлення до себе. Самопізнання в юнацькому віці має спокійніший емоційний характер.
Активність юнацького віку характеризується численними і різноманітними, часто суперечливими спробами вибору самостійного життєвого шляху і лінії соціальної поведінки. Невдалі спроби є сильними стимулом до подальшого розвитку, що позначається на виділенні окремих здібностей, прагненні до розширення соціального оточення і поглиблення зв’язків з ним. Проте, якщо дитина в підлітковому віці входила в різні групи соціального ризику, то в юнацькому вона стає практично некерованою і прагне до незалежного від близьких життя. Як правило, цьому сприяє відсутність цікавих і корисних справі здобутий досвід легкого життя без будь-яких зобов’язань.
За своєю сутністю юнацький вік – період серії криз. У постійній боротьбі внутрішніх і зовнішніх конфліктів формується нове Я. Саме цим пояснюється разюча особистісна зміна дитини. Приміром, непосидючий, несерйозний, незібраний і безвідповідальний підліток поступово (на перший погляд без видимих зусиль) перетворюється в серйозного, врівноваженого і самостійного в справах і судженнях юнака.
Характерною рисою старшокласників психічним новоутворенням юнацького віку) стає здатність пізнавати себе на основі визнання інших людей. Порівняння із значними (авторитетними) дорослими відбувається щодо тих якостей, які старшокласники вважають необхідними для самостійного життя і які містять у собі

75 еталонне уявлення про дорослих (незалежність, самостійність, самодостатність, діловитість, рішучість. Порівняння ж із ровесниками здійснюється з позицій рівного і головним чином сприяє усвідомленню себе і своєї індивідуальності.
Вирішальними чинниками спрямованості розвитку особистості в юнацькому віці виступають її інтереси, здібності, моральні ідеали, життєві устремління і професійні цілі. Самовизначення стає центром життєвої ситуації, навколо якої концентруються всі цілій інтереси. У зв’язку з цим головного значення набувають самоаналізі самооцінка. Специфічне значення мають манери поведінки, одяг, жаргон. Які схвалюються або відхиляються друзями.
У зв’язку із процесом акселерації сучасні старшокласники у своїй більшості мають сексуальний досвід, багато хто веде регулярне статеве життя. Такий спосіб життя може мати багато негативних наслідків яку фізичному, такі в психічному та соціальному плані (небажана вагітність, різноманітні, утому числі венеричні захворювання і СНІД, у перспективі – проблеми у створенні благополучної сім’ї і народження здорових дітей. Неблагополучне соціальне середовище створює передумови до вживання різних наркотиків, що також позначається на здоров’ї молоді і її соціальній поведінці.
У цілому в юнацькому віці відзначаються тенденції прискорення фізіологічного і відставання морального розвитку особистості. У зв’язку з цим особливу увагу необхідно приділяти моральному вихованню і вихованню сексуальної культури молоді.
На думку багатьох старшокласників, моральні якості поділяються на престижні і непрестижні на необхідні, без яких не проживеш, і другорядні. Престижними сучасні юнаки і дівчата найчастіше вважають ті, що допомагають виживати в складних економічних умовах силу, безкомпромісність, уміння ставити перед собою мету і домагатися її (будь-яким шляхом, навіть за рахунок інших уміння користуватися благами життя, не відмовляти собі в задоволеннях. Для багатьох сьогодні престижними якостями є розумі ерудиція. Проте різні молоді люди по-різному розуміють, що таке честь, справедливість, доброта – виходячи з їхнього соціального досвіду, насамперед засвоєного у родині.
Як потрібно поводитися батькам із дітьми впору їх
юності: задовольняти їхню природну потребу в спілкуванні й співпраці з дорослими спілкування будувати на основі довіри, із позицій поваги до особистості і рівного співрозмовника не опікати надміру надавати свободу вибору, але обов’язково обумовлювати можливі варіанти розв’язку тієї чим іншої життєвої ситуації. Розмову вести так, щоб юнак або дівчина мали можливість зробити свій, але усвідомлений вибір, чітко уявляючи його наслідки

76
пам’ятати, що стосунки з іншими людьми в юнацькому віці будуються, в основному, виходячи з досвіду таких стосунків в родині. Тому батькам завжди потрібно відповідально ставитися до своїх слів, вчинків і оцінок допомагати дитинів самовизначенні, в усвідомленому виборі своєї мети вжитті, планів на майбутнє. Спільно аналізувати їх життєву привабливість і цінність заохочувати до трудової діяльності як для власного самоствердження, такі на користь інших стимулювати самовиховання особистості, моральний самоаналіз заповнювати вільний від навчання час корисними справами продовжувати залучати до цінностей світової і національної культури, заохочувати відвідування театру, концертів класичної музики, художніх виставок, до читання художніх творів із моральним змістом залучати до участі в трудовій діяльності, у піклуванні про тих, хто цього потребує дозволяти самостійно заробляти на кишенькові витрати, проте знати, де і яким чином залучати до вивчення законів, вчити користуватися своїми громадянськими правами залучати до аналізу ситуацій із моральним змістом розвивати культуру спілкування і культуру поведінки вчити толерантності, розуміння того, що кожний має право на свою думку стимулювати відповідальне ставлення до навчання на основі мотивації престижу знань для особистості і потреби суспільства у висококваліфікованих спеціалістах підтримувати сімейні традиції і прагнути до того, щоб передати їх дітям готувати дітей до майбутнього сімейного життя, до виконання рольових функцій усім ї.
У сімейному вихованні необхідно враховувати закладені природою здібності (а кому, як не батькам, першими їх відкривати і спостерігати) і прагнути до того, щоб не прогаяти можливостей своєчасного фізичного, інтелектуального, морального, естетичного і соціального розвитку дитини.
Не спізніться І завжди пам’ятайте, що мистецтво педагогіки взаєморозуміння вимагає постійної роботи над собою як батьків, такі дітей. Це нескінчений процес, тому що змінюються умови життя. Ростуть діти, змінюються самі батьки. Але незмінним має залишатися бажання, щоб найближчі люди завжди приносили взаємну радість і були щасливі.
Успіхів Вам


77
Під час підготовки даних матеріалів була використана Книга для батьків. Посібник до тренінгового курсу Підготовка кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі»”/ Автори та автори-упоряд.:
Т.Ф.Алєксєєнко, Г.М.Лактіонова, Г.О.Притиск та ін..; За заг. ред..
Т.Ф.Алєксєєнко. – К Наук. світ, 2006. – с.
















78






79















Книга для батьків
ІІІ розділ
























80


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©chito.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал